565 постановление

  • автор:

Постановление от 4 июля 2013 года №565

Документ

  • PDF

    Постановление от 4 июля 2013 г. №565

  • Постановление от 4 июля 2013 года №565 в действующей редакции

Справка

Проект постановления подготовлен Минобороны России во исполнение статьи 61 Федерального закона от 21 ноября 2011 года №323-ФЗ «Об основах охраны здоровья граждан в Российской Федерации».

С момента вступления в силу Положения о военно-врачебной экспертизе, утверждённого постановлением Правительства Российской Федерации от 25 февраля 2003 года №123, в медицинской науке и практике произошли существенные изменения, внедрены новые медицинские технологии, что позволило повысить качество диагностики и лечения заболеваний.

За этот же период в федеральных органах исполнительной власти, в которых федеральным законом предусмотрена военная служба, изменились принципы комплектования войск (сил), на оснащение приняты новые виды вооружения и военной техники, что требует совершенствования подходов к организации и проведению военно-врачебной экспертизы, приведения их в соответствие с достижениями современной медицинской науки и новым обликом Вооружённых Сил Российской Федерации.

Федеральный закон «Об основах охраны здоровья граждан в Российской Федерации» позволил изменить ряд подходов к организации и проведению военно-врачебной экспертизы в Российской Федерации.

В Положении о военно-врачебной экспертизе, разработанном Минобороны России в соответствии со статьёй 61 указанного выше Федерального закона, установлены единые базовые – для всех федеральных органов исполнительной власти, в которых федеральным законом предусмотрена военная служба, – требования к состоянию здоровья граждан, исполняющих воинскую обязанность и проходящих военную службу. Дополнительные требования к состоянию здоровья граждан, проходящих военную службу по контракту, с учётом специфики военной службы будут определяться федеральными органами исполнительной власти, в которых предусмотрена военная служба. Внесены изменения, оптимизирующие подходы к оценке годности к военной службе граждан, в связи с изменением Международной классификации болезней, появлением современных методов обследования, позволяющих достоверно устанавливать диагноз заболевания и степень нарушения функций по отдельным статьям расписания болезней.

Впервые предусмотрено заочное (по документам) медицинское освидетельствование граждан, являющихся детьми-инвалидами, инвалидами I группы или имеющих иную группу инвалидности без указания срока переосвидетельствования.

Установлен порядок медицинского обследования и освидетельствования граждан, проходящих альтернативную гражданскую службу, что позволит им реализовать своё право на досрочное увольнение с альтернативной гражданской службы по состоянию здоровья.

В целях снижения риска проникновения и распространения в войсках ВИЧ-инфекции, вирусных гепатитов В, С, отнесённых к заболеваниям, представляющим опасность для окружающих, предусмотрено проведение соответствующих обязательных диагностических исследований гражданам, подлежащим призыву на военную службу.

Гражданам, ранее признанным ограниченно годными к военной службе по состоянию здоровья, предоставлено право на повторное освидетельствование для определения категории годности к военной службе в случаях, если в результате их обследования в медицинских организациях ранее установленный им диагноз заболевания изменён, пересмотрен или они признаны здоровыми. С этой целью в Положении впервые предусмотрен отдельный раздел, регламентирующий порядок медицинского обследования и освидетельствования граждан, ранее признанных ограниченно годными к военной службе по состоянию здоровья.

В отличие от ранее действовавшего Положения о военно-врачебной экспертизе, включены нормы, определяющие порядок проведения медицинского освидетельствования граждан при призыве на военные сборы, что является актуальным на данном этапе строительства Вооружённых Сил Российской Федерации.

При определении причинной связи заболеваний, увечий с прохождением военной службы новым Положением предусматривается, что при вынесении заключения о причинной связи заболеваний впервые будут учитываться такие факторы, как наличие прогрессирования заболевания в период прохождения военной службы и особенности течения хронических, медленно прогрессирующих заболеваний у участников боевых действий. Это позволит повысить социальную защищённость военнослужащих, граждан, прошедших военную службу.

Значительные изменения претерпели требования к состоянию здоровья граждан, исполняющих воинскую обязанность, а также граждан, проходящих военную службу. Они приведены в соответствие с достижениями современной науки и практики.

В частности:

— изменены экспертные подходы при гипертонической болезни. Категория годности к военной службе будет оцениваться не в связи со стадией заболевания, а в зависимости от степени нарушения функции «органов-мишеней», что позволит сохранять на военной службе офицеров с гипертонической болезнью второй стадии при отсутствии или незначительном нарушении функции «органов-мишеней»;

— упорядочены экспертные подходы к диагностике гипертонической болезни первой стадии, нейроциркуляторной астении при стойких значительно выраженных вегетативно-сосудистых нарушениях, не позволяющие устанавливать данные диагнозы при сроках наблюдения и лечения менее шести месяцев;

— по ряду заболеваний, существенно не влияющих на способность исполнять обязанности военной службы, изменены экспертные подходы, в том числе при двустворчатом аортальном клапане, грыже пищеводного отверстия диафрагмы I степени и др.;

— ужесточены экспертные подходы при алкогольной зависимости с умеренными психическими нарушениями у военнослужащих, проходящих военную службу по контракту;

— усовершенствованы экспертные подходы при ряде других заболеваний.

Кроме того, вносятся изменения в Положение о независимой военно-врачебной экспертизе, утверждённое постановлением Правительства Российской Федерации от 28 июля 2008 года №574, направленные на соблюдение врачебной тайны при производстве независимой военно-врачебной экспертизы.

Утверждённое Положение о военно-врачебной экспертизе позволит повысить качество военно-врачебной экспертизы в Российской Федерации и социальную защищённость граждан в связи с исполнением ими воинской обязанности и прохождением военной службы по контракту.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

від 9 червня 1997 р. N 565

Київ

Про Типове положення про притулок для дітей служби у справах дітей

Із змінами і доповненнями, внесеними
постановами Кабінету Міністрів України
від 20 серпня 2003 року N 1299,
від 28 січня 2004 року N 91,
від 17 листопада 2004 року N 1572,
від 31 грудня 2004 року N 1785,
від 20 квітня 2005 року N 305,
від 26 червня 2007 року N 872,
від 23 листопада 2011 року N 1235,
від 23 травня 2012 року N 415,
від 5 серпня 2015 року N 551,
від 13 липня 2016 року N 437,
від 23 січня 2019 року N 43

(У назві та тексті постанови слова «притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх» у всіх відмінках і формах числа замінено словами «притулок для дітей» у відповідному відмінку і числі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року N 872)

(У назві та тексті постанови слова «притулок для дітей» в усіх відмінках і формах числа замінено словами «притулок для дітей служби у справах дітей» у відповідному відмінку і числі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року N 415)

Відповідно до Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

(вступна частина із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2007 р. N 872)

1. Затвердити Типове положення про притулок для дітей служби у справах дітей (додається).

2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити створення відповідно до соціальних потреб кожного регіону притулків для дітей служби у справах дітей та організацію їх діяльності.

3. Міністерству соціальної політики за погодженням з Міністерством фінансів в місячний термін затвердити умови оплати праці працівників притулків для дітей служби у справах дітей, поширивши на них умови оплати праці працівників закладів освіти для дітей і підлітків, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.

Прем’єр-міністр України

П. ЛАЗАРЕНКО

Інд. 28

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 9 червня 1997 р. N 565

ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ про притулок для дітей служби у справах дітей

(назва із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 26.06.2007 р. N 872)

(У тексті Положення слова «заклад освіти» в усіх відмінках і формах числа замінено словами «навчальний заклад» у відповідному відмінку і числі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2003 року N 1299)

(У тексті Типового положення слова «Мінмолодьспорт», «служба у справах неповнолітніх» і «кримінальна міліція у справах неповнолітніх» в усіх відмінках замінено відповідно словами «Мінсім’ямолодьспорт», «служба у справах дітей» і «кримінальна міліція у справах дітей органів внутрішніх справ» у відповідному відмінку, а слово «неповнолітній» в усіх відмінках і формах числа замінено словом «дитина» у відповідному відмінку і числі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року N 872)

Загальна частина

1. Притулок для дітей служби у справах дітей відповідної місцевої державної адміністрації (далі — притулок) — це заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування у ньому дітей віком від 3 до 18 років.

(пункт 1 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 26.06.2007 р. N 872)

2. Основними завданнями притулку є:

соціальний захист позбавлених сімейного виховання дітей, які опинилися в складних житлово-побутових умовах, залишили навчальні заклади;

створення належних житлово-побутових і психолого-педагогічних умов для забезпечення нормальної життєдіяльності дітей, надання їм можливості для навчання, праці та змістовного дозвілля.

3. Діяльність притулку грунтується на принципах гуманності, демократичності, поваги до особистості.

4. На основі цього Типового положення службою у справах дітей розробляється і затверджується положення про притулок, що конкретизує особливості його діяльності.

5. Типові штатні нормативи притулку затверджує Мінсоцполітики за погодженням з Мінфіном.

6. Притулок утворюється, реорганізується та ліквідується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією за погодженням з Мінсоцполітики і підпорядковується відповідній службі у справах дітей

(пункт 6 в редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 31.12.2004 р. N 1785,
із змінами, внесеними згідно з постановами
Кабінету Міністрів України від 26.06.2007 р. N 872,
від 23.05.2012 р. N 415)

7. Відкриття притулку дозволяється за наявності відповідної навчально-матеріальної бази, зокрема приміщень, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам і вимогам пожежної безпеки та забезпечені необхідними видами комунально-побутових послуг.

8. Адміністрація притулку взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, центрами соціальних служб для молоді, органами і закладами охорони здоров’я, органами управління освітою і навчальними закладами, правоохоронними органами та іншими суб’єктами виховально-профілактичної і лікувально-реабілітаційної діяльності.

Прийняття дітей до притулку

9. До притулку приймаються діти, які:

заблукали;

були покинуті батьками або піклувальниками;

жебракують і місце знаходження їх батьків не встановлено;

залишилися без піклування батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників);

залишили сім’ю чи навчальний заклад;

вилучені уповноваженим підрозділом органу Національної поліції із сімей, перебування в яких загрожувало їх життю і здоров’ю;

(абзац сьомий пункту 9 із змінами, внесеними згідно з
постановами Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 р. N 551,
від 13.07.2016 р. N 437)

втратили зв’язок з батьками під час стихійного лиха, аварії, катастрофи, інших надзвичайних подій;

не мають постійного місця проживання і засобів до життя, підкинуті та безпритульні діти;

(абзац дев’ятий пункту 9 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. N 1785)

самі звернулися за допомогою до адміністрації притулку

відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк

(пункт 9 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 р. N 91)

постраждали від домашнього насильства та/або вчинили домашнє насильство у будь-якій формі (у разі неможливості проживання дитини з батьками, іншими законними представниками у зв’язку із вчиненням домашнього насильства стосовно неї або за її участю та за умови відсутності контакту між постраждалою від домашнього насильства дитиною та дитиною, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі).

(пункт 9 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 р. N 43)

10. До притулку не приймаються діти, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, психічно хворі з вираженими симптомами хвороби, а також ті, що вчинили правопорушення (у тому числі домашнє насильство у вигляді актів насильства кримінального характеру) і щодо яких є відомості про винесення компетентними органами чи посадовими особами рішення про розшук, затримання, арешт або поміщення до приймальника-розподільника для дітей Національної поліції

(пункт 10 у редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 26.06.2007 р. N 872,
із змінами, внесеними згідно з постановами
Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 р. N 437,
від 23.01.2019 р. N 43)

11. Підставою для прийняття дітей до притулку є:

звернення дитини до адміністрації притулку за допомогою;

направлення служби у справах дітей відповідної державної адміністрації чи виконавчого комітету ради;

акт уповноваженого підрозділу органу Національної поліції про доставлення до притулку покинутої дитини або дитини, яка заблукала;

(абзац четвертий пункту 11 із змінами, внесеними згідно з
постановами Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 р. N 551,
від 13.07.2016 р. N 437)

письмове звернення керівника органу управління освітою відповідної державної адміністрації чи виконавчого комітету ради;

звернення органу, установи чи організації, на які покладено здійснення заходів соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк;

(пункт 11 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 р. N 91)

письмове звернення керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я.

(пункт 11 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 26.06.2007 р. N 872)

12. Прийняття дітей та надання їм необхідної допомоги здійснюється притулком цілодобово протягом календарного року.

13. Усі діти, прийняті до притулку, реєструються в журналі обліку із заповненням обліково-статистичних карток установленої форми.

14. На дітей, прийнятих до притулку, заводяться особові справи, в яких зберігаються документи про вік дитини, дані про його батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) або осіб, які їх замінюють, довідка про стан здоров’я, психолого-педагогічні спостереження, матеріали про проведену індивідуально-виховну роботу тощо. Після вибуття дітей з притулку обліково-статистичні картки зберігаються в архіві притулку протягом 15 років.

(пункт 14 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. N 1785)

Умови перебування дітей у притулку

15. Діти можуть перебувати у притулку протягом часу, необхідного для їх подальшого влаштування, але не більш як 90 діб.

(абзац перший пункту 15 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2003 р. N 1299)

До терміну перебування дітей у притулку не входить час їх перебування на оздоровленні, лікуванні або обстеженні у закладах охорони здоров’я, а також період карантину, оголошеного органами охорони здоров’я у разі наявності інфекційного захворювання у притулку. Про такі факти в журналі обліку дітей робиться відповідний запис. Після повернення дітей з лікувального закладу до притулку їх повторна реєстрація не провадиться.

(абзац другий пункту 15 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. N 1785)

16. Діти, прийняті до притулку:

підлягають обсервації відповідно до санітарного законодавства, у разі потреби направляються лікарем притулку на клінічне обстеження і госпіталізацію;

поділяються залежно від віку на групи чисельністю не більш як 10 осіб у кожній, які розміщуються в окремих кімнатах;

забезпечуються спальними місцями, харчуванням, одягом відповідно до сезону в разі потреби, а також комунально-побутовими послугами;

перебувають під цілодобовим наглядом педагогічних працівників притулку;

можуть залучатися до прибирання приміщень і території притулку з урахуванням віку дітей, з дотриманням правил техніки безпеки, санітарії та особистої гігієни.

(пункт 16 в редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 31.12.2004 р. N 1785)

17. Діти, які перебувають у притулку, навчаються в навчальних закладах системи загальної середньої освіти або за індивідуальними навчальними програмами.

(пункт 17 в редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 31.12.2004 р. N 1785)

18. Порядок перебування дітей, прийнятих до притулку, регламентується правилами його внутрішнього розпорядку.

Організація у притулку профілактичної, корекційно-виховної роботи серед дітей

19. Притулок забезпечує своєчасність, доступність і ефективність різних видів допомоги дітям.

20. Організація профілактичної та корекційно-виховної роботи здійснюється на основі індивідуального підходу до дитини з урахуванням його віку та ступеня розвитку.

Психологічний супровід та забезпечення корекційно-виховної роботи в притулку здійснюються психологом. Забезпечення захисту особистих прав та інтересів дітей у притулку, надання практичної допомоги у розв’язанні питань правового захисту здійснюються юристом.

(пункт 20 доповнено абзацом другим згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. N 1785)

21. З метою забезпечення соціально-психологічної реабілітації дітей, виявлення та усунення конкретних причин і умов їх дискомфорту працівники притулку:

проводять психолого-педагогічні обстеження дітей, вивчають їх психологічний стан, умови життя і виховання у сім’ї, індивідуальні особливості розвитку, особисті якості, інтереси, причини самовільного залишення ними навчального закладу чи місця роботи, втечі з сім’ї тощо;

вживають заходів для встановлення особи дитини, якщо через вік або з інших причин цього не можна з’ясувати;

протягом доби після встановлення особи дитини надсилають відомості про місце його перебування батькам (усиновителям) або опікунам (піклувальникам), органам Національної поліції, а також навчальним закладам, підприємствам, установам та організаціям, де навчалась або працювала дитина;

(абзац четвертий пункту 21 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 р. N 437)

інформують службу у справах дітей про батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) чи посадових осіб, які зневажають права та інтереси дітей, провокують їх асоціальну поведінку, самовільне залишення сім’ї, навчальних закладів, створюють загрозу їх здоров’ю та інтелектуальному розвитку, в разі потреби порушують клопотання про застосування до батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) заходів громадського впливу, притягнення їх до кримінальної, адміністративної чи цивільно-правової відповідальності;

(абзац п’ятий пункту 21 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. N 1785)

проводять індивідуальні та групові виховні заходи, психотерапевтичні заняття, на яких особливу увагу приділяють розвитку позитивних нахилів та інтересів, усуненню недоліків у поведінці дітей, встановленню нормальних взаємовідносин з дорослими та однолітками;

можуть створювати разом з центрами соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді консультаційні пункти при притулках з метою надання дітям, їх батькам, працівникам притулку кваліфікованих консультацій (психологічні, педагогічні, медичні, правові) залежно від конкретних причин соціальної дискомфортності;

(абзац сьомий пункту 21 в редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. N 1785)

інформують дітей або їх законних представників про можливість отримання безоплатної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу»

(пункт 21 доповнено новим абзацом восьмим згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. N 1235,
у зв’язку з цим абзац восьмий вважати абзацом дев’ятим

сприяють створенню належних умов для життєдіяльності дітей у сім’ї, навчальних закладах тощо.

(абзац дев’ятий пункту 21 в редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. N 1785)

22. Адміністрація та колектив притулку несе відповідальність перед суспільством і державою за забезпечення охорони прав дитини і його соціального захисту згідно із законодавством.

Працівники притулку, винні у порушенні прав дітей або заподіянні їм у період перебування у притулку шкоди, несуть відповідальність, передбачену законодавством.

Вибуття дітей з притулку

23. Діти повертаються у сім’ю за письмовою заявою-зобов’язанням батьків (усиновителів), родичів (за погодженням служби у справах дітей) або опікунів (піклувальників) про забезпечення належного догляду за ними.

У разі неможливості супроводження дітей, які перебувають у притулках, за межами області батьками (усиновителями), повнолітніми родичами або опікунами (піклувальниками) уповноважений орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій вживають у місячний строк заходів щодо повернення та влаштування їх до регіональних притулків за місцем проживання (перебування).

(абзац другий пункту 23 із змінами, внесеними згідно з
постановами Кабінету Міністрів України від 26.06.2007 р. N 872,
від 23.05.2012 р. N 415)

З метою подальшої реабілітації діти можуть направлятися до центрів соціально-психологічної реабілітації дітей з дозволу на це відповідної служби у справах дітей

(пункт 23 в редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 31.12.2004 р. N 1785)

24. Забороняється передавати дітей за їх проханням родичам без попередньої на те згоди родичів і батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників).

25. Діти віком від 16 років і старші, які мають паспорти, а також постійне місце проживання, за письмовим дозволом завідуючого притулком можуть повертатися до батьків (усиновителів) або до опікунів (піклувальників) самостійно.

26. У разі коли повернення дитини до місця колишнього проживання неможливе через відсутність належних умов проживання і виховання або з інших причин, влаштуванням дітей займаються органи опіки та піклування за останнім місцем проживання.

Влаштуванням дітей, що заблукали, займаються органи опіки та піклування тієї адміністративно-територіальної одиниці, де дитину було знайдено.

(пункт 26 в редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 31.12.2004 р. N 1785)

27. Діти, на яких отримані направлення на навчання у навчальних закладах, направляються до них у супроводі працівників притулку.

28. Повернення дітей, які перебувають на території інших держав, здійснюється відповідно до міжнародних угод.

29. Повернення дітей до батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) або осіб, які їх замінюють, навчальних закладів оформлюється актом.

(пункт 29 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. N 1785)

30. Керівники транспортних організацій, поліцейські надають допомогу працівникам притулку, які супроводжують дітей, у першочерговому придбанні квитків на залізничний, автомобільний, водний та повітряний транспорт.

(пункт 30 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 р. N 437)

Управління притулком

31. Управління притулком здійснює служба у справах дітей

Безпосереднє управління притулком здійснює завідуючий, який призначається і звільняється з посади начальником відповідної служби у справах дітей.

(абзац другий пункту 31 із змінами, внесеними згідно з
постановами Кабінету Міністрів України від 26.06.2007 р. N 872,
від 23.05.2012 р. N 415)

(пункт 31 в редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 31.12.2004 р. N 1785)

32. Завідуючий притулком повинен мати вищу освіту, спеціальну підготовку та досвід роботи з дітьми не менше трьох років, відповідні морально-етичні якості, володіти вмінням налагодити роботу притулку і керувати колективом його працівників.

(пункт 32 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. N 1785)

33. Завідуючий притулком:

забезпечує реалізацію завдань, покладених на заклад;

несе персональну відповідальність за додержання належних умов перебування, навчання та виховання дітей;

(абзац третій пункту 33 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. N 1785)

розпоряджається в установленому порядку майном і коштами, затверджує і виконує кошторис, укладає угоди, видає у межах своєї компетенції накази та розпорядження;

організовує навчально-виховний процес, здійснює контроль за його проведенням, несе відповідальність за ефективність роботи закладу, отримує необхідні відомості від навчальних закладів, підприємств, установ та організацій щодо дітей, причин їх бездоглядності, викликає батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) для повернення дітей у сім’ю;

(абзац п’ятий пункту 33 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. N 1785)

затверджує правила внутрішнього розпорядку, посадові обов’язки працівників притулку;

інформує відповідні органи про причини бездоглядності дітей, вносить пропозиції щодо їх усунення.

34. У притулку може утворюватися громадська опікунська рада з представників місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій.

(пункт 34 в редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 31.12.2004 р. N 1785)

35. Безкоштовне медичне обслуговування дітей, які перебувають у притулку, забезпечується відповідним державним закладом охорони здоров’я за місцем розташування притулку.

Фінансово-господарська діяльність притулку

36. Фінансово-господарська діяльність притулку провадиться за рахунок коштів місцевих бюджетів, позабюджетних та інших фондів, що утворюються з добровільних внесків підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також громадських організацій, фізичних осіб.

37. Притулок має право придбавати, орендувати необхідне обладнання, користуватися послугами будь-якого підприємства, установи, організації або фізичної особи, якщо інше не передбачено законодавством.

38. Притулок користується приміщеннями та обладнанням, розпоряджається ними у порядку, визначеному законодавством і положенням про притулок для дітей служби у справах дітей. Типові нормативи оснащення притулків затверджує Мінсоцполітики за погодженням з Мінфіном.

39. У притулках діти забезпечуються харчуванням за натуральними нормами навчальних закладів для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків.

40. Діти, які вибувають з притулку, забезпечуються документами, що засвідчують їх особу, медичними довідками, довідкою з притулку про перебування у ньому, а також продуктами харчування та грішми на проїзд до місця проживання. У разі потреби дітям видаються окремі предмети одягу та взуття відповідно до сезону.

41. Притулок веде документацію відповідно до затвердженої номенклатури, складає в установленому порядку бухгалтерську та статистичну звітність.

42. Притулок є юридичною особою, має рахунки в установах банків, власний бланк, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *